Ніжно, тихо навкруги ,вечір вечоріє
На посту стоїть солдат і тихенько мріє:
Бачить дівчину свою ,у білім вельоні
І себе в чорнім костюмі, стоять у салоні.
Вона ніжна чарівна ,найгарніша в світі
Кругом люди , всі щасливі святково одіті.
Навкруг музика лунає , весело співають
І щасливим нареченим всі долі бажають.
А ось він біля род дому,на руках синочок,
У візочку мала доня якій минув рочок.
Посміхається солдат ,місяць сріблом сяє,
А десь там ворожий снайпер гвинтівку ладнає.
Знову глянув із просоння ,там мати старенька.
Клопочеться біля печі, будь здорова ненько.
Старий батько біля стайні ,порає худобу,
А сестричка, що найменша йде з школи до дому.
Грає вітер у листочках ,вечір догорає,
Тихий постріл десь здалека мрії обриває.
Солдат хилиться додолу, стиска автомата,
Не встигнувши побачити молодшого брата.
Дуже зворушливий вірш! 
