*****
Не тямлю я, що ж бо ся діє.
Вже ніби і весна прийшла,
А сяє сонце, та не гріє
Воно, тепла не посила.
Вже й літо десь не за горами,
В дорозі вже, іде до нас,
А тут ще холод із вітрами
Не хоче у весняний час
Іти від нас, нас покидати
Заради нашого ж добра,
Хоч вже йому час залишати,
Лишати нас уже пора.
Адже давно весна настала,
Та піввесни уже пройшло,
Але чомусь вона сховала
Від нас десь сонячне тепло.
Не тільки я, а й також діти,
Безкрає небо голубе,
Земля, дерева, трави, квіти,
Благають, весно, всі тебе,
Аби прокинулась ти, встала,
Згадавши про усіх же нас,
І щоби ти не шкодувала
Усім у цей весняний час
Тепло нам щедро посилати,
Щоб гріли сонця промінці,
І буде усмішка блищати
У кожного з нас на лиці,
І пишно матінка-природа
Буятиме на цілий світ,
І вабитиме всіх нас врода
Її, коли прекрасний цвіт
Вона, мов дівчина волосся,
Розпустить, наче в перший раз.
Аби лиш тільки відбулося
Все це насправді в нас ураз.
Євген Ковальчук, 15. 04. 2020
ID:
977862
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 22.03.2023 19:45:45
© дата внесення змiн: 22.03.2023 19:45:45
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
Молодець! Дуже гарний вірш.
