Сірі повнобокі хмари
Небо заступили.
Грому голосні удари
З усієї сили
Бити почали. Луною
Їхній шум відбився
З блискавкою та грозою.
Дощ із хмар полився.
Кажуть, хмари так ридають.
Дощ – то їх сльозини
Ті, що крапають, стікають,
Наче у людини.
Та ті сльози не намарно
Долу, ниць стікають,
Бо вони в нас землю гарно
Всюди поливають:
Сад і поле, огороди
Ті, які при хаті,
Щоб від матінки-природи
Ми були багаті
Тим врожаєм, що приносять
Нам вони всі згодом,
Як ростуть та плодоносять.
І тоді народом
Чи окремо так, мов квіти,
Ми його збираєм
І радієм, наче діти,
Тóму, що ми маєм.
Тож хоч часом заважає
Дощ усім нам жити,
Та і він корисність має,
Як почне в нас лити.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2020
