Наяву я, а не в сні
Гарній дівчині-весні,
Що прийшла, радію
Надзвичайно, вельми, вкрай.
З нею розквіта мій край
І вселя надію
В те, що скінчиться війна
Безпощадна та страшна,
Що прийшла неждано.
Просить серце це моє
І усіх, у кого є,
Просить ненастанно.
Красна дівчина-весна
І жахлива ця війна –
Пара? Ні, не пара.
Перша – щастя чарівне,
Неймовірне, неземне.
Друга ж – тільки кара
Найсуворіша. За що?
Кожен з нас пита, якщо
Наша Батькіщина
Ввік війною не ішла.
Жертвою сама була
Завжди. Мов ліщина,
Україна розвіте,
А війна, що золоте
Серце Батьківщини
Нашої без співчуття
Рве, мине на все життя
Кожної людини.
Євген Ковальчук, 19. 04. 2022
