Буває так, буває завжди,
Що світ жорстокий цей, німий
Й яскраві кольори довкола
Не чує той, хто є глухий.
Той колір болю крізь тумани,
Поміж чужих осель, садів
Аж до троянди Нотр Даму
Спливе із океану снів.
Звучать фанфари, рветься серце,
Душа летить до сірих хмар.
А тут ніхто вже не озветься,
Ніхто не зве тебе назад!
Чого ти ждеш? Кого шукаєш?
Так не буває у житті.
І ти це дуже добре знаєш.
Вони усі, усі такі.
Зелене листя сипле з неба.
Воно живе, та скоро вмре.
Ти обманув, сказав «так треба»…
І колір болю знов цвіте.
