Дякуйте батькам, поки живі,
бо як їх не стане, буде пізно –
коли вони лежатимуть в труні,
а ви ридатимете слізно.
Дякуйте як можете щораз,
приїжджаючи частіш у гості,
бо вони завжди чекають вас,
без образ чекають і без злості.
Дякуйте за все, що вам дали –
вони віддали вам все, що мали,
не шкодуйте їм на похвали,
яких вони, може, й не чекали.
Дякуйте завжди своїм батькам
за любов і недоспані ночі,
їхнім мозолям на їх руках
хоч по телефону, хоч у очі.
Неважливо, молоді ви чи старі –
батьки люблять своїх дітей ніжно.
Дякуйте батькам, поки живі,
бо як їх не стане, буде пізно.
