ІГОР ЖОРЖ
(Боже, яке кохання)
О Боже, яке кохання !
Насолода двох сердець.
У почутті - зірка рання
Веде долі під вінець.
О Боже, яке кохання !
В душі світає сонце.
Казкова ніч - до світання
Осяює віконце.
О Боже, яке кохання!
в бокалі п'янке вино.
Гра слів звечора до рання
Крутиться, як у кіно.
О Боже, яке кохання !
Солодких уст цілунок.
Одне є на двох бажання
Нести в серця дарунок.
О Боже, яке кохання!
Вдих, видих - рука в руці.
А у пристрасті - мовчання
І усмішка на щоці.
О Боже, яке кохання!
Ллється немов з відра дощ.
Пречисте небо - світання
Роса на пелюстці рож.
О Боже, яке кохання!
Білих лебедів політ.
Красиві слова - вітання
Тихий рай - зоряний світ.
О Боже, яке кохання!
Мед , а то гіркий полин.
Життя - рай, острів чекання
Або ти - в парі, або один.
О Боже, яке кохання!
Від спраги немов вода.
Цвітіння, а то - згорання
Оживає - квіт роса.
О Боже, яке кохання!
Буревій, злива та дощ.
Або ти слуга кохання ,
Або пан серед вельмож.
О Боже, яке кохання!
Знятись до зірок як птах.
Співать сонети коханню
Славити його в піснях.
--------2-------
ЧАС ЯК ВОДА БІЖИТЬ
А час швидко ,як вода у даль біжить
Вплітає жінці в коси срібну нить.
І дивиться, як плаче дощ у вікні
І бачить сірий світ на мокрім склі.
В її очах пролетіло все життя...
І забилось в грудях серцебиття.
Ще не натішилась життям, не жила -
Вже її квіт троянда одцвіла.
Весна, як пташка злетіла у блакить
Лишилось в неї літо - тільки мить.
Лебідь відлетів у вирій, так рано -
Залишив в душі смуток і рани.
Стоїть одна мов тополя край доріг
Віє в душу холодом дощ, то сніг.
Шалений вітер здирає листя з віт...
Не тішить життя... померкнув білий світ.
Осінь зодягнулась у смуток, журбу,
Туман окутав блакить голубу.
Вже відлетіли у вирій журавлі
Згорає, як свіча день на землі.
Золота осінь шукає, ще тепла
А вже квітка троянда одцвіла.
Поміж хмар шукає сонця - листопад
На жаль не вернуть літечка назад.
