|
Жени з серця короїда
Ирр, а…а…ар-ар. Проснувся
Наш Мишко і озирнувся.
Все навколо пробудилось,
Ожило, заворушилось,
Зашептало, зашуміло,
Про життя загомоніло.
– Добрий ранок, любий дубе,
Ти найкращий, дуже грубий.
Ти найвищий, найбагатший,
Міцний, гарний і гіллястий! –
Дуб мовчав, не обзивався
І неввічливим здавався.
– Що ти, дубе, загордився?
Чи в тобі я помилився?
Каже мама ведмедиця:
– Ображатись не годиться.
Все, що бачиш – деревина,
Але мертва середина.
То жучки маленькі з’їли:
Під корою все сточили.
Сину любий, короїда
Геть жени, щоб не обідав! –
– Що ти, мамо, звідки в мене?
Я ж не дерево зелене.
– Кожний, сину, щось – та має
Те, що скритно пожирає:
Заздрість, злість і непрощення,
Зло, ненависть, несмирення,
Нелюбов, жадоба втіхи,
І думок нечистих ріки.
Все це, сину, убиває
І від Бога відвертає.
В Нім життя і всім спасіння.
Не у всіх є розуміння.
– Як же, мамо, далі бути?
– Слово Боже треба чути
І всім серденьком приймати
Й лише Богу довіряти.
В Бозі правда і вся сила,
А все інше, то – могила.
ID:
1015559
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сатиричні вірші
дата надходження: 15.06.2024 19:44:59
© дата внесення змiн: 15.06.2024 19:44:59
автор: Тріумф
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудовий мудрий вірш! 
