Від краю неба до землі
торує шлях вечірній промінь.
І ностальгійно в тім мені,
що все минає. Чути гомін
якогось сірого пташа
отам в далекім піднебессі.
А може, то чиясь душа
хотіла б заново воскрести...
Прожити знову трохи літ,
зустріти ще б нову епоху...
Цей незбагненний дивний світ
поріс надіями, як мохом.
І в передранішній імлі,
Коли згустішають всі тіні,
Від краю неба до землі
світ знов наповниться промінням...
День теней сегодня.
Очень лирично, по-женски мягко и как-то беззащитно. Интонация активного янь, с которым обычно произносят соломоновское "И это пройдет", в новой интонации: сожаления — выглядит, особенно сегодня, болезненно точно, до подробностей про птиц и мох. Детали говорят, что автор и чувствует, и понимает, где край неба и земли. Если закрыть глаза...Спасибо. Мне даже словарь не понадобился. Очень много вне слов и звуков.
Марічка9 відповів на коментар inki, 10.11.2022 - 13:22
Дякую Вам. Радію, що провідчували саме так,
а й правда, жаль за минулим зараз зовсім інший, ніж колись..
Дякую