Дитина – до батька, про запах весни у дворі,
У грудні кудлатім й в петельках наскрізного вітру.
І вуйку здригнувся: «у хату! й закрий нагорі,
Худобу – у сіни! Засови! На льох - ладу й гирю!»
…Під ніч ураганище би́ло, мов клямка у скло.
Й дитині, що не засинала – почулась розмова,
Як вітер циклоном з гір дальніх несе буреломом
Зелені з коріннячком зірвані стебла пенько́ві.
І пахощі випереджають гуркочі погроми.
07.12.2024р.
