От колись молодята сварились - любо було глядіти!
Збігалися жінки, хлопи і маленькі діти.
На Покрову " Ой там на горі" до небес лунало,
А на возі придане, щоб не здалось мало!
Простирадла, рушники, килими з подушками,
Скатертини, наволочки, ковдри від мами.
Обруси з трояндами, з плюшу (з під прилавку),
Олені у китицях, два лебеді з лавки.
У сервант сервіз в горохи, шнурок синіх рибок,
А кого не запросили - заглядали з шибок.
Як багата молода - до возу корова...
Іще місяць а то й два лиш про те йшла мова!
Кілька тижнів вчилися кохатись - любитись,
Ну а потім, як годиться сваритись - миритись!
Знов збігались старі й малі - всі ходячі люди,
Послухати й подивитись на отеє цудо!
Приїжджали вже на санях дочку забирати...
Батько в битих валянках, в гарній хустці мати.
Знов складали все на сани: ковдри, сервіз, рибки...
А сусіди, хто скромніший, заглядали в шибки.
Норовливий фирка кінь , б'є сніги копитом,
З ніздрів пар, жує овес з гарним апетитом...
А що зараз? Не поймеш! Напишіть докладно!
Лише статуси міняють... Пишуть: " Усе складно".
Валентина Дацко / Урода 12/12/2024
Запрошую на мій ютуб канал Гонорова пані
