/акровірш/
Різдво… А небо рвало непривітне…
Із полум’я вид Зірки проглядав.
Зі свічкою з консервів – тепло,світло.
Для оборонця – сходить Коляда*:
В домівках страв 12-ть із узваром,
Ясніє на столі свята кутя…
Небесний гул . Господь людину сварить?
У когось відбирається життя.
Зоря про Божу сповістила милість.
І кожен МИРУ щиро попрохав.
Різдвяну диво небо запалило –
Колосся тріпотіло Дідуха.
Удома, в рідних – несвятковий настрій,
Нервує небо, плаче від заграв.
Етюд Різдва ж порушити не вдасться,
Бог-батько Сина людям показав..
Отцю Небесний! Ти – Вселенська Сила.
Зціли цей світ і смерті зупини!
А мамина молитва все за сина –
Повернеться живий нехай з війни.
Ангелики про диво сповіщають:
Любов Господня з Сином, між людей.
Ич, заблищала Зіронька над гаєм…
Лоскоче серце… Вірмо: благість йде…
О, чуєте? Христос ся рождає...
*тут «Коляда» у значенні Святий Вечір
