Зітхає ніч, не обігріта тілом
Заходу сонця і зітхаю я,
Насторожившись хижим звіром,
Зійшла минулого зоря.
Проникнуть в епізоди крові
На білосніжній скатертині,
Жага довіри та любові,
Сліди від пазурів на спині.
Холодний місяць – це не фетиш,
Нічним створінням не взірець,
Він грається, втупившись з неба,
Скалками змучених сердець.
Він грається... Як ми з тобою.
Бо тільки так умієм жити.
А що існує поза грою?
Не те, що хочеться любити...
Магнолія розкрила губи,
В бажанні пристраснім роси,
Шепоче місяць: „..всі ви люди..” -
Зітхання ночі і краси...