Я помру, і по смерті відкрию я диво,
І побачу я інші світи,
Де не буде ні страху, ні сили,
Що тягла мене в нікуди.
Так, я справжній, я реальний,
Я бачу те, чого не бачать інші,
Воно стовбичить, мов примара,
яка являється мені вві сні.
Так мені справді жити цікаво,
І бачити те, про що раніше не знав,
Але душа моя від смерті втікала,
І маю я те, чого досі чекав,
Я маю свободу фізично й морально,
Біжу туди, куди б хотілося йти,
Але усе це цілком аморально,
Коли існують тільки два світи,
Коли не крокуєш ти в ногу із часом,
А він летить кудись летить,
І розумієш що ти є нещасним,
Душа твоя бореться, а тіло горить.
