Листопад, листопад,листопад
Ти безжально листки так зриваєш
Ти зажуру осінню несеш
І печаль у душі застеляєш
Невимовно так серце щемить
І тремтить, як листок цей осінній
Мов, відлуння що в небо летить
Залишивши лиш крик безнадійний
Листопад, я прошу не спіши
Із життя мого листя зривати
Ти стежину свою не стели
Не запрошуй ще зиму до хати!
