Знову щось забулось, знову щось згадалось,
Знову зайве виринуло з нас.
Та ми ж мовчали, ми терпіли,
І не наважились змінити.
Не змінює нас день і ніч,
Лиш ніч показує надії.
Від заздрості до помсти,
До спраги без бажань,
Я знов топчу твоє минуле,
Не знаючи де страх сховати.
Боюсь, що все розрушить сором,
Й бажання стануть на межі.
Надія в щастя знов погасне,
А ми лишатимемось у мріях.
Там хочеться побачити,
Забути все що убиває сни,
Там можна подолати,
Свій страх й чужі думки.
Там відгуки свободи,
Там чистий спів душі.
Нема пустих ілюзій,
Є правда у очах…
Є суть кохання в перше,
І дар себе змінити.
У сні ми не ховаємось,
Від щирих почуттів.
Не сковуємо бажання,
Не тратимо час у пусту.
Бо там зажди Любов,
Там є і буде зажди,
Спокій у душі.
Там те чого немає,
Цей світ чужий до нас.
