Был холодный, зимний вечер.
Как и сотня других,обычных.
Я стояла на своей остановке,
И поёживаясь от холода,
Ждала свой автобус привычно.
Я забылась, о чём-то суетном думая.
Мысли разные в голове перебирая.
И незаметила, как о тебе,задумалась,
В молодость свою, возвращаясь.
Мне подумалось:А, что, если бы мы
Встретились, всё-таки?-Узнал бы ты
Меня сейчас,в образе серьёзной,
Пожилой,невесёлой тёти?
Ведь тебе всегда будет двадцать!
Ну, а мне, от прожитого, куда деваться?
Я представила как стоишь ты рядом,
И ждёшь меня, от нетерпения с ноги
На ногу переминаясь,а я рядышком,
Чуть отвернувшись, за тобой наблюдаю.
Ты скользишь иногда по мне,чужим,
Не для меня, взглядом,а я смотрю
За тобой и видя тебя, тихо радуюсь.
Так ты будешь долго стоять,меня
Семнацатилетнюю ожидая,не зная
О том,что я рядом стою,переживаю.
А, потом, я уйду, на тебя оглядываясь.
И всёравно нашей встрече радуясь!
Я замёрзла.Было холодно и морозно.
Мне вдруг подумалось:А что если
Всё не так?И любовь не имеет возраста!
Я представила, как навстречу ко мне,
Ты бежишь улыбаясь! И я от счастья
И радости неожиданной, растеряюсь.
А потом будем обнимать друг друга
И целоваться!И зардеется радугами
Возле нас всё пространство!
Так стояла я, и счастливо улыбаясь, думала:
Не всегда в разлуке долгой,любовь-это мука!
ID:
163349
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 28.12.2009 21:01:30
© дата внесення змiн: 28.12.2009 21:01:30
автор: Лада
Вкажіть причину вашої скарги
|