Мій настрій давно вже на весну,
Поринути в неї хочу, досхочу,
Закружляти з сонцем, з його теплом,
Повірити в те ,що все ж є, любов.
Вітерець віти дерев гойдає,
З вітами сонце розмовляє,
Щебечуть пташки про любов,
Я відчуваю подих її знов.
Як гарно, після ранкового дощу,
Вдихнути повітря на повні груди,
В світ божественної краси поринути
І когось на любов надихнути...
Не зволікай весно на любов мою,
Я з пташками про неї, потім поговорю,
Коли розквітнуть на вишнях квіти,
Коли розпустять вони свої зелені віти.
Коли задурманять запахом своїм,
Нестримні бажання ті, медові,
Солодкі, неврівноважені, любовні,
На ті стрімки порухи, жадані... в коханні...
