Втрачаю почуття... вони мов листя,
Те пріле листя, що закутав сніг...
У серці тихо, навіть урочисто,
Від того, що байдужий ти мені.
Безглузда пустка – все, що помічаю,
В твоїх очах, та біль уже минув.
Є тільки завтра, що весну стрічає,
А ще свобода – що не осягну.
Шукатимеш сліди в вологих хмарах,
Сьогодні вони зникнуть, але все ж
Зволожать твої очі наостанок,
Можливо, ти себе колись знайдеш.
А я тим часом, зводитиму стіни,
Тікатиму від фрази „це кінець”.
Від миру залишилися руїни,
Порожнє серце звела нанівець.
Серце у вас не порожнє! 
