Холодні обійми,гаряча сльоза,
Упала між терня брехні...
Тебе більш не жду...змирилася я,
Хоч боляче було мені...
Коли ти пішов,я була не своя,
Крізь сльози сміялась душа...
Для чого ця гра,для чого брехня,
Якщо вже чужою є я?
Жорстокі слова ранять більше ножа...
Не раз відчувала це я...
А може лиш я...я у тебе одна,
Проте не кохана стала...
Крізь сонячні дні і холодні дощі
Я поруч не бачу тебе...
Ця сіра реальність,а,може,й банально...
Та десь та любов ще жива...
