Криниця тріснула сама,
А чи хотіла це вона?
Відчаю біль душу стискав,
Себе і всіх я запитав.
Питав і плакав від жалю,
У тих хто править у краю.
"Це край для вас, чи вже не край"?
Розділена земля – ваш рай.
Нас розділили щоб собі,
Не мати горя навіки?
Щоб можна було на кістках,
Звести палаци в кришталях.
Та ви і раді, і щасливі,
Що ми себе так поділили.
А розділилися бо дурні,
Герої, мова, кольори.
Не розуміємо що нас,
Ділить не має вищий клас.
Як стане брат за брата в бій,
В країні нашій молодій.
В одній, могутній, неділимій,
В багатій нашій Україні.
Не стане більше диких чвар,
І цих політиків незд́а́́р.
