Дощем нетеплим безнадійно плаче ніч.
Крилом багряним листопад гортає досі,
неначе книгу, ним не читану – цю осінь.
Сюжет - про двох, котрі не знають протиріч,
про двох закоханих, що мріють про весну
і вірять в те, що неможливо вниз упасти,
що серця біль в житті буває лиш від щастя,
а долю бог дарує їм на двох - одну!..
Але щось зовсім не повірив листопад
легенді цій, котра так щиро, як в молитві,
звучить дощем в осінніх мокрих манускриптах.
Ось розірвав...
Летять листки-сторінки в сад...
трошки важкувато читати. то мусила для себе зробити у 4 стовбчика по 4 рядки... тоді стало ясніше... але те, що безумовно гарно, трошки сумно, але романтично - факт!
She said: gray... відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...я вибачаюся за свою манеру так формувати вірша - іноді здається, що це додає виразності деяким моментам. Виправив. Спасибі, що завітали і оцінили Щасти!
Щасти! 
дякую!
