Він прийшов під двері її душі,тихенько постукав,та вона не помітила,не почула,подумала,що це вітер навіяв дурні думки,які цим стуком стривожили спокій...
Та "вітер" не вщухав,він ставав все сильніший та пронизливіший...,рішучіший та наполегливіший...
Він постукав у її двері вдруге,вона почула його і добре все бачила...Він прохав впустити,йому було самотньо...самотньо і холодно,а вона не захотіла чи,просто,не змогла...Зачинила двері на три замки і в самоті мучилась і плакала...Вона жила у своєму світі і нікого туди не впускала...,боялась,одного разу вже обпеклась...Так,впустила,довірилась,прийняла,пригріла,а сьогодні уже одна і уже не та...Не вірить!
Довго перебувала на самоті,робила вигляд щасливої людини,а подумки чекала і мріяла про "стук вітру"...
Думки мінялися частіше ніж зміни дня і ночі...Брехала собі чи говорила істину...Загубилась у власному домі...
Уже перестала чекати,мріяти,вірити у кохання,а просто жила у своєму царстві...
Зібралась із силами і вирішила щось змінити!Відчинити двері,та нікого не запрошувати до себе,просто чекати-чекати щастя,розуміння і любові...,яких так бракувало,без яких померала...поволі...
Він ввійшов впевнено і боязко...Впевнено,бо двері були відчинені,які до цього вважались неприступними,а може він вважав себе переможцем...,а боязко тому що не знав чи це надовго,чи це не міраж,не іллюзія,а може він вважав себе невільником у цій "пастці"...
Вона прийняла не гостинно,скоріш навіть образливо-не звертала уваги,та не виганяла,хотіла- нехотіла,не змогла прогнати...
Двері за ним не зачиняла,дала можливість вибору,та він його уже зробив і назад повертатися не хотів...Хоч зараз тут не має того тепла,про яке мріяв,та уже не так самотньо...Знав,не зможе так довго,був правий!Не змогла,та двері я залишу відкриті...
У будь якому випадку-ти щось уже вкрав...
ID:
224394
Рубрика: Проза
дата надходження: 25.11.2010 14:04:42
© дата внесення змiн: 25.11.2010 14:04:42
автор: МАР`ЯНА КОСТИШИН
Вкажіть причину вашої скарги
|