І знов я на коні,
Смакую вир життя.
Щось сильне у мені
Штовхає до буття!
Йому назустріч йду,
Під музику душі,
В обійми упаду,
До нього я мерщій.
Не знаю що це є,
Чи буде після, та,
Я думаю моє,
І знаю, воно там.
Далеке небуття
Іде за небокрай,
Немає вороття,
Щоб не було, нехай!
Хапаю ложку знов,
Солодкий від вина,
Той "поцілунок - кров",-
Оце моя "Весна"!
