Під цвітом яблуневим у місячнії ночі
За руки трималися наші серця,
Немов уперше твої прекрасні очі
І десь далеко денна метушня.
В полотнах неба жили картини,
Блукало двоє думок у них
Злетіли ми, з`явились крила...
А буревій давно вже стих.
Ми бігли небом і ось дві зорі
Зіткнулись раптом. І позагорались.
А нотний стан записував пісні
Тоді коханням все те називалось!
Дивилась в вічі довго, так б завжди!
Навіки полетіла я б в той всесвіт,
Де запалилось і блукає "ми",
Солодка ніжна тиха безвість.
Два янголи сиділи поруч нас
І крилами від світу захищали.
Зігріли душі, зупинили час,
Взялись за руки і не відпускали...
Не відпускали нас від світла і сузір`ї,
Що недавали тінню просто стати
І міліон щоденних слів і мрій
Відчули, що таке Кохати!
Любомиру К.
