Істерика грала на поверх вище.
Цигарковий дим створив завісу.
З темного лісу гнався синій вовчище,
А я перетворилась на Алісу.
Небо покрилось ультрамарином.
Співали дерева,хоч бракувало тону.
Наш світ здавався гнилим апельсином,
Чи глузливим пророцтвом 100 років по тому.
Росте людина,з нею її світ
Стає на сажень вище,чи гнеться додолу.
Хтось у 16 у душі,як сивий дід,
А хтось у 60 мріє про рожеву піанолу.
Підсвідомо стимулює краса.
Несвідомо перетворюється на орган,
Вбитий алкоголізмом.
Кожен день-нова табула раса.
Кожна ніч-черговий ідеал футуризму.
ніч у ідеалі футуризму має досить багато кутів різних відтінків. гадаю там мають бути будинки з розбитими вікнами, літаки, зорі-планети й убивця, що визирає десь з-за чергової пітьми, без нього ніяк.
Олена Ганько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, оно, конечно, ещё достаточно молодое, но, сейчас я Вам его в разбивочке, в почту вішлю
Олена Ганько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за Ваші старання)
з орфографією я непогано ознайомлена.
знаки залежать і від того,чи стверджувальне речення,чи ні.
пишу так,як вмію.
але ще раз дякую)
