Будьте ж всі здорові!
І будьте щасливі!
В кожнім своїм слові
Не будьте злостиві.
Любіть Україну,
Рідну свою неньку,
Єдиную Батьківщину,
Святую земельку.
Любіть щиро Україну,
Найніжнішу квітку.
Хай не буде їй зупину
Ні взимку, ні влітку.
Квітни, квітни, моя квітко!
Квітни, розцвітай!
Наймиліший край мій, світку,
Мій вишневий рай.
А найбільше, любіть Бога,
З усіма братайтесь.
Та от тільки-но свойого
Повік не цурайтесь.
Любіть ближнього свойого
І того, хто рядом.
Возлюбіте, навіть того,
Хто ходить з упадом.
Навіть того, хто чатує
На вашую душу,
Хто прокляттями годує
І трясе, як грушу.
Бо Господь усіх простив,
Хто над Ним глумився.
Кров Невинную пролив
І Любов’ю звився.
І простив, і оправдав
За всесвітню зраду.
Для усіх Любов’ю став,
Кличе всіх до саду.
До Батьківського порогу
У щасливий край
Освітив нам путь-дорогу:
Прощай і не гай!
Любов Павлюченко
16.01.2007
