Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Не повернути… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Салтан Николай, 05.10.2012 - 02:18
колись чув досить цікаву думку про зраду (здається у фільмі) - коли чоловік зрадив жінці, вона не могла йому простити....і одна людина сказала, якби вона йому могла простити - вони були б самі щасливі на землі... Я дуже багато думав про це твердження та і взагалі про щось таке подібне і я дійшов до думки, що ...звичайно, того що було точно вже не буде, але є ймовірність, що може бути набагато краще (за умови, що людям це не байдуже), та можливий варіант, що повернувши щось - зробиться лиш гірше Щось мене понесло Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Салтане, за зустріч і роздуми, завжди тобі рада
Олена Іськова-Миклащук, 14.06.2012 - 09:58
За минулим плакати не варто,мабуть, краще просто відпустити... Підійшовши до нового старту, Розцвітете і почнете ...жити. Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, це дійсно так, дякую щиро
Інна Серьогіна, 02.06.2012 - 22:58
Що розірвалося, того уже не зшити. Знову і знову на тому ж місці або поряд буде рватися, на жаль
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
таки так, тому прощатися треба з гідністю, рада зустрічі, Інно
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за зустріч , зі святом Вас
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль, минуле повертається тільки в спогадах.
АРИНА ЛУГОВСКАЯ, 17.02.2012 - 00:57
Чи то крапа дощ солоний,чи я знову плачу... Між сторінок квітка льону - на згадку, на вдачу. Чому ми такі вразливі, Тетяночко... Нехай щастить! Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такі гарні слова
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дивовижно , Юріане, Ви так потішили мене, адже перечитали майже всі мої вірші. Дуже вдячна Вам. Я теж не забарюся
Шипшинка, 04.01.2012 - 01:28
СЛЬОЗИНКИ - НА НАМИСТО,А СПОГАТИ - В СМІТТЯ. КОЛИСЬ ТИ БУВ ТАК БЛИЗЬКО. ТА КАНУВ В НЕБУТТЯ... Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже гарно довершили. Дякую
|
|
|