Безмежна ніч, від краю і до краю
Дрімотний рай, від гаю до дібров
Десь вітер нюха згаслі смолоскипи
Та закликає: „Годі вже розмов”.
Чарівна ніч, від вечора до ранку
Води святої, випитий ковток
Пролита кава, мимо філіжанки
Та ковдра на підлозі із квіток.
Шалена ніч, з жагою до світанку
Віднесла нас у вирій почуттів
Стрімке кохання, пестощі на ґанку
Це те усе, що довго я так хтів.
Хіба ми грішні, цим коханням палким
Невже, Господь, в житті так не робив
Його завіти, знаю я ще змалку
Най і Йому, як я в цю ніч любив...
Юриан Оболонский відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...
Коли настане час, та „Ніч” моя, прийде,
Зберешся ти її, собі ще прочитати,
Облишу я усе, чим марив в забутті,
Щоб „Ніч” мою Тобі, ще раз подарувати...
Затишно і тепло!Чудово! 
