Вже другий день гублюся по дорозі,
Складаю пазл,чогось не вистачає.
Знайти те "щось" мабуть я досі в змозі,
Питання в тім, чи те ще я шукаю?!
Близькі і різні,рідні і навпроти.
За міліметри,й вмить за десять миль.
На жаль,я не малюю повороти,
Ні знаки стоп, ані водіння стиль.
Хливнюк співа фінал чекає звичний,
А кожна ніч погрожує реальністю.
І хтось керує мною саркастично,
А я не хочу запахів вульгарності.
В новинах кажуть "все прийде само",
Як і "пройде", співає хтось на радіо.
Проблема в тім, я зовсім не сумо,
Щоб так боротись за наступну стадію.
Наказую собі,прошу в останній час
"Не марь, забудь, це гірше героїну!"
Лиш не благати б Бога стерти все на раз
Бо тут ростуть твої прозорі стіни...
