Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Жіноча сльоза на трояндових пелюстках - ВІРШ

logo
Тетяна Луківська: Жіноча сльоза на трояндових пелюстках - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Жіноча сльоза на трояндових пелюстках

Осінь  вже не  пломенить  у барвистому букеті, що майорів на столику, видихаючи запашний аромат сонця, веселки, свіжість і красу. Це квітує парниковою ніжною гамою різноквіття викоханих букетів. Зима… Але навіть, здавалось, крапельки недавньої роси, висвічуються  неперевершеністю і своєрідністю яскравих барв.
Ні,  це був не просто  букет... і не роса тремтливо зоріла на ніжних пелюстках...
Жіночі сльози печалили рожеву ніжність. Тихо скрапуючи з щік, вмощувалися на дивовижних квітах болем її душі.
Чому ж немає радощів, а лише смуток? З яких пір квіти перестали усміхатися до людей, а спонукають їх плакати?
Святковий урочистий день народження вже давно минув, залишивши після себе дивне відчуття й натхнення на такі  роздуми. Потрібність комусь... Це визначається по-різному. А інколи ось такими традиційними вітаннями, вдячністю, освідченнями.
Тіна схилилась над букетом троянд. Вуста тремтливо визначились усмішкою, але вже в наступну мить опустилися звичними куточками смутку.
Ніжні барви трояндового царства подарували її студенти. Букет яснів гордовитістю, неперевершеністю й красою. Але Тіна не відчувала овації пелюсткової гами. Вона доторкнулася до квітів, струшуючи з них непрохані сльози.
Це дарунок студентів її улюбленої групи. Якось на уроці психології, визначали за певним тестом особливість відчуттів особистості за кольоровою гамою, і дівчата запитали: “А, який Ваш улюблений колір?” Довелося відверто дати відповідь, адже саме щирість була запорукою довір’я їхніх розмов. Зразу ж кинулися порівнювати схему розшифровки. От і стоять рожеві троянди, розгадана ознака ніжності її душі, але й невизначеності у характері, водночас прагнення створити себе, виявити непомічену красу або заховатися за мури невпевненості й самотності.
Адже рожевий колір — це відблиск сили, а ще кокетства й ніжності водночас… “Ой... ой! Завела думки на  трояндові шляхи...”, — посміхнулася куточками вуст, підбираючи з щік солону сльозу. Думки збилися  і, на мить,  вже не так пекли серце. Поряд із трояндами свіжим дитинством духмяніли її улюблені  квіти. Їх уже традиційно, до певної урочистості, приносив син, який до крапельки, до миті знає її дитячі мрії, її закоханість у простоту квітів.
Ромашки завжди довго біліють на її столику аж поки кольорова гамма  не розсипле  своїх барв-відтінків. Вони найперші на столі  і завжди від сина. Знову підібрала сльозу, сльозу вдячності. Її материнські турботи поверталися синівською любов’ю. “Я щаслива!” — видихнула жінка на мить свою печаль. А сльози чомусь ще швидше скрапували, гублячись у квіткових пелюстках. Смуток обгорнув жіноче обличчя. Згадала...
Давно я відхрестилась від любові...
Поставивши усі крапки на “і”.
Заховану ж поетами у слові,
Торкнулася печальних скрижалів.
Твоїм бриніли вони подихом, душею.
Озвалася ж до слів моя душа.
Я... стала на коліна перед нею...
- Любове!  Тут я!  Ти не поспішай!
Це ж просто про неї. Саме так сталося у її житті, яке наче зупинилося без любові. Звично воно котилося до сумовитої зрілості, самотньо розставляючи все за своїм порядком у просторі й часі.
Рухалося у робочому ритмі, буднями, щоденними родинними клопотами, інколи вмощуючись на перепочинок без надії і майбутнього. В цьому життєвому круговороті було все, не було лише її самої. Здавалось, все правильно. Навіть у минуле не хотілося повертатися спогадами. Забагато було там болю і образ.
Ішла вперед, “волочачи” за собою усі недовершені справи. “Жила як усі!”, — думалося.
І... от якось один погляд заглянув у шпаринку жіночого серця. Ніжно, делікатно доторкнувся до його розчуленого, схвильованого тужіння.
Озирнулась і не змогла замкнути... слабкість жіночого чекання, що випурхнуло назовні... і вже не втихомирювалось, простягаючи свою недоспівану пристрасть, ніжність, любов... Кинулась в обійми, повторюючи віковічну помилку: безтямному коханню дала місце у своєму серці, посунувши непрохане сум’яття. Щедро дарувала свою любов. А... Любов вирувала, вимагала буття, освідчення, пестощів, вірності... квітів.
 Їх не було... Відцвіли, мабуть, як і несправжнє почуття, якому не стало снаги фальшивити. Як боляче було серцю, яке вже це зрозуміло. Не приручайте кохання несправжністю почуттів, бо зрада неминуча.  
P.S. Висушіть сльози у любові,
Сльози у чарівних закоханих Ваших жінок.
Не запізніться... подарувати своє  кохання, закосичивши його барвистим різнотрав’ям земної благодаті. Адже, найміцніше кохання визначається вірністю, а найдовше – красою почуттів…

ID:  305874
Рубрика: Проза
дата надходження: 11.01.2012 23:01:53
© дата внесення змiн: 11.01.2012 23:01:53
автор: Тетяна Луківська

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Любов Іванова, Оксана Пронюк, Леся Геник, Ольга Струтинська, Ганна Верес
Прочитаний усіма відвідувачами (1450)
В тому числі авторами сайту (41) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Любов Іванова, 27.10.2017 - 07:18
То швидше за усе, це був життєвий урок... А кохання? Якщо воно хвилює, не йже з пам"яті, значить було... Тільки травмоване...тому так сталось.. 17 17 17 17
Дуже хвилююча твоя проза, Таню... Дуже.. 12 12 12 flo06 flo06 flo06 Я хочу мати у своїй колекціїї твій твір.. 45
 
Тетяна Луківська відповів на коментар Любов Іванова, 28.10.2017 - 11:14
Щира вдячність, Любаню. Макет книги вже зібрала, а фінанси ще ні, ото тільки тут поки, рада тобі 16 22 22
 
flo11 flo12 flo06 flo11 flo12 heart heart
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Галинко, що завітала give_rose 22 22
 
 
Невгамовний, 18.01.2012 - 16:21
Несправжність почуттів...Як важливо вчасно це зрозуміти...
Дуже гарний твір give_rose
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна за розуміння flo17
 
Поетично,романтично,цікаво і повчально.Браво!
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я так Вам вдячна за зустріч icon_flower
 
*SELENA*, 16.01.2012 - 00:31
Сумна історія....
Танічка от тільки - несправжні почуття???? - вони або бувають, або не бувають - тобто розрахунок з маскою лестощів (от така собі хитра щирість), а розрахунок це уже не почуття, а тимчасове лицедійство...

ЛЮБОВІ І ЩАСТЯ ВАМ У ЖИТТІ!!!
22 21 22 give_rose
 
Оксана Пронюк, 15.01.2012 - 13:47
я розчинилася сльозою серед твоїх барв - лише любов вивершує такі зізнання. Чарівливо! flo11
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро Вам вдячна flo12
 
Оксана Семотюк, 13.01.2012 - 00:22
Боже, як гарно написано! flo06
flo06 flo06 flo06 flo06 flo06
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я дуже вдячна за таку високу оцінку flo16
 
Я під величезним враженням! 12 12 12
flo12 flo12 flo12 flo12 flo12 ЧУДОВО! flo13
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже рада, що сподобалося. Дякую щиро flo11
 
Olaneya, 12.01.2012 - 22:41
Просто не має слів...бездоганно-пречудовий
твір. love
 
АРИНА ЛУГОВСКАЯ, 12.01.2012 - 15:23
12 17 22 22 Яке знайоме...
 
Наталя Данилюк, 12.01.2012 - 02:38
cry 16 16 16 Дуже чуттєво написано... 16 Мабуть,дуже витончена у Вас душа,якщо зуміли так душевно передати жіночі почуття і пориви... 12 give_rose
 
Марамі, 12.01.2012 - 00:32
І справді дуже гарно написано!!!
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що зайшли, прочитали. Давно Вас не чула. Рада flo19
 
Леся Геник, 12.01.2012 - 00:24
/найміцніше кохання визначається вірністю, а найдовше – красою почуттів…/ - уже афоризм, готовий поселитися і на устах і у серцях!
*********** Браво, Тетяночко... Настільки глибоко... Браво!!! 16
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що зрозуміли. Так хотілося послати вам у цю пізню годину щось ніжне, щемливе. flo23
 
Мазур Наталя, 11.01.2012 - 23:24
Гарно написали, пані Тетяно! 12
Та от тільки шкода, що так мало чоловіків мають час та бажання прочитати і зрозуміти. give_rose
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хотілося б, щоб вони краще розуміли жіночу душу. Дякую Вам, що знайшли для твору час. flo12
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: