Немає відчуття провини.
Немає страху та жалю,
Коли збираєш усі сили,
Шепочучи тобі "люблю".
І навіть руки не німіють,
Як те було уже не раз.
Хоч я профан у цьому "вмінні",
Та ти мій вчитель, ти мій ас.
Заходячи в петлю, я знаю,
Що після цього теж віраж.
Від того більше ще кохаю,
У долі беручи реванш.