Життя проходить тихо у метро.
В метро згорають і ростуть надії.
Студенти,страйкарі. Сухе перо
Шукає в мріях писар й молодіє.
І станцій цих метро уже десь –адцять
В вагоні кожнім новий мікроклімат.
Гламур і шик на миловидній бабці,
Рожеві губи,шпильки,новий спіріт.
В метро там разом всі і наодинці,
Всі мчать,летять,- війна за територію,
Байдуже як, хоча б на половинці
Улізти,просто «всунутись» в історію.
Страшні гудки ніхто вже не боїться!
Ці жовті лінії, подумаєш, балачки.
Життя кипить,тут можуть всі зустріться
І бунтарі, й цигани, й ошукачки.
Відсотки доль проходять у метро,
В навушниках, в якихось міськгазетах.
Якби живий ще б був мудрак Дідро
Щоб упізнать себе в екран-портретах.
Метро для всіх,для вас, для білолицих!
Убраних вранці панночок і пані
В крутих ботфордах і у вухах спиці,
А у панів лиш посмішки вітальні.
Отак життя вирує , вниз і вгору.
В метро проходить все отак сумирно.
Я знов таки запізнююсь на збори,
І мій об’єкт на карті знов пунктирний.
дякую))щось "потягнуло" на нову тематику)
