Я іду по твердому асфальту
І, здається, ловлю собі гав,
Чи на ноги якого базальту;
Чи на крилах іду, чи уплав.
А на небі -- самі розмальовки!
І якраз маю пензлик в руці.
Але фарби пускають потьоки,
Тому краще візьму олівці.
Я востаннє давно малювала --
То був зошит чи цілий альбом,
До яких мені все було мало
То таланту, то творчих умов.
А тепер цілим небом глибоким
Розпростерся охайний мольберт,
І на ньому мої розмальовки,
Врослі в сонячно-плинний момент.
Я зеленим, рожевим і жовтим
Зафіксую картинку на мить,
Щоб яскраво і м'яко на дотик
Свою думку вписати в блакить.
2010 р.
Мій приватний марафон: Вірші про весну
