Жив в селі один мужчина,
Як усі – звичайний,
Але щось останнім часом
Настрій мав одчайний.
Із рук його все тікало,
Не бралась робота,
Через землю із сусідом
Постійна гризота.
Діти десь по інститутах,
Жінка закордоном.
Горе часто заливалось
Спиртом, самогоном.
Не зміг довго так терпіти –
Перехтілось жити
І пішов на берег річки
Суїцид робити.
Перед тим все як годиться –
Написав записку,
Випив сто грам самогонки,
З’їв пирогів миску.
Вийшов з хати понад вечір,
Щоби не впізнали.
І пишов на стару кручу,
Де верби стогнали.
Вибрав дерево високе,
Гіляку надійну,
Прив’язав мотузку міцно,
Постояв спокійно.
Уявив прохід до Раю,
Бога, небо сьоме
І без роздумів побічних
Стрибнув в невідоме.
Не пустила петля впасти –
Завис у повітрі,
Захитався вліво, вправо,
Як листок на вітрі.
Та недовго так провисів,
Не знайшов свободу
Бо гіляка уломилась –
Він упав у воду.
Довго ним перевертали
Черемошу хвилі.
Утопився бідолаха
З петлею на шиї.
І поплив він в Чорне Море,
А душа до неба.
От як спробу самогубства
Обирати треба. (с)
