UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ПОСЛАНЦІ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ gala.vita, 20.01.2013 - 11:25
"а ми:віки й віки – у ґрунт, в поживний шар, у поетичний перегній… щоб мав куди посіятись, зійти і вирости, і Світлом забуяти – наш ГЕНІЙ…" я у захваті! така глибока філософічна роздумова робота. я відчула себе піддослідною речовиною з молекул віршів, музики сонця, квітів, вітру і моря, пилу .... але все це згодом ляже під ноги траві,і не від мене залежить чи бодай один з моїх творів буде після мене жити... та це й не важливо, бо у всього сушного є своє призначення і час нікому який не підвладний ні горобцю ні соколу. Це геніальний твір-дослідження!  
Борода, 19.05.2012 - 22:56
Глибоко, Валю, і як завжди - мудро! Для Вічності усі ми посланці... Чи може посланці її самої і нам судилось змалювать у слові її перестороги і взірці? Не генії, а Генія гінці, яким судились прочитати в небі, що Він вважає прочитати треба і огласити у усі кінці. Ми глашатаї тільки Його волі, для Вічності усі ми посланці. Зумієм правду донести з тобою - то ми поети, ні - то перегній... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Ігорю..."Не генії, а Генія гінці..." -- не генії, в якомусь загальноприйнятому смислі, хоч у кожному з нас присутні якісь його ознаки, клітини, молекули... таким чином, кожен з нас якоюсь мірою геній... і чи слід нам, декому з нас, дивитися на інших, таких, як і ми, звисока?... самі між собою ми, можливо, і не стали б допускатися таких помилок -- гнути кирпу  , чи схиляти голову, але в соціумі усе люблять зважувати, дорівнювати, оцінювати і чіпляти бірки... ця хвороба переходить і на внутрішній наш устрій -- починаємо порівнюватися -- той великий, той знаменитий, той -- маловідомий, той зовсім невідомий і т.д. а все це усього лиш суєта, бо всі ми -- Поети -- рівні перед Вічністю... Бог кожним з нас осмислює Себе -- і кожен з нас оригінальністю своєю, індивідуальним сприйняттям і розумінням цікаві Йому... я про таке щось -- власне, захищаю гідність кожного Поета, без прикметників і означень... щоб комплексом неповноцінності не страждав ніхто з нас... я якраз (у цій сфері) не страждаю... -- просто робимо спільну справу, кожен по силі своїх можливостей, даних нам... а поетичний перегній -- це досвід, наш колективний досвід поетичний... поживний шар, з якого свого часу постане Геній -- у ньому постане потрібний Вічності досвід кожного з нас... ми, Поети -- як бджолли -- несемо кожен свою краплинку меду до спільного стільника... отаке щось важливе і на захист кожнісінького поета від порівнянь суєтних, звань і "ригалій" хотіла сказати... і сказала, в силу моїх спроможностей...а Ви: Поети ми -- ні перегній... поетичний! перегній... а це почесно... у моєму сприйнятті... як дерева -- кидають собі під ноги листя щоосени, щоб стався шар перегною і там могли прорости їхні наступники...   а експромт Ваш, як і завжди, вдалий...  ...от взяти б і проаналізувати все, хоч би авторами цього сайту сказане -- поетами -- всі ідеї, не залежно від форми подачі, влучності висловів -- можливо, спільна Ідея і виявилась би Ідеєю геніальною... вказала б людству вихід... у наших віршах -- всіх, без винятків -- як у краплинах роси -- відбиється НЕБО... тільки картину цю можна скласти докупи, дивлячись з висоти Божого промислу, мабуть... тепер уже, мабуть, усе сказано.. дякую за "провокацію"...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
приємно знати, що Вам сподобався вірш і цікавою виявилася тема... дякую Вам... 
Валентина Курило, 28.04.2012 - 16:58
 Браво!!!ми! – соколи і горобці! наші амбіці-ї – матеріал піддослідний Її... Це не тільки філософія поезії, це ж модель всього нашого життя.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам щиро! Ви сприйняли і підтримали... а це дуже важливо для мене... і за масштаб "моделі" окрема подяка... приємно усвідомлювати власну приналежність до людей, близьких духовно -- на Вас непомітно натякаю...
морський лев, 27.04.2012 - 08:54
Валю навіть не буду аналізувати цей вірш. Це для критиків, Я ж 100% згоден з кожним словом. Сила Ваших слів, вона робить щось неймовірне в душі. Важко втриматись від бурь емоцій. Це не передається словом, оце і є мабуть сила слова. Я схиляю голову перед Вашим талантом. І Ви знаєте за що!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий пане Морський Леве! за таку Вашу щирість, за відвертість виняткову таку -- якими словами дякуватиму Вам?.. хіба скажу, що думка Ваша, враження... почуття! мені цим коментарем подаровані -- заберу їх, коли прийде пора, з собою у Вічність... а коли постану перед Істиною -- то слова Ваші засвідчать на заступництво душі моєї, потвердять, що не закопала вона в землю того таланта даного, а трудилася натхненно, щоб примножився Дар Божий...дякую Вам серцем... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та найкращий! це чесний і старанний досвід багатьох хвиль поетичних, аж поки, по крихті, наносимо родючого мулу і зійде, могутньо і непоборно, Хтось,як Данте Аліг`єрі, чи Тарас Шевченко, чи Леся Українка... благородні бджолині труди наші... дякую Вам за візит і коментар, Олю... Вічність не сприймає поспіху...
Наталя Данилюк, 26.04.2012 - 18:29
Посланці Вічності...Промінці...Так гарно! і я, і ти – амбітний і маститий друже мій, всі шанси маємо рядочком полягти у поетичний теплий перегній… - перед лицем Вічності ми всі рівні(які б високі амбіції нас не переповнювали) і на кожного з нас покладена певна місія.Мудрі слова,Валю! Не перестаю дивуватися Вашим глибоким філософським думкам.     
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий Одуванчику... рядочком... я поближче до Вас моститимусь... у Вічності...
viter07, 26.04.2012 - 16:55
Проте, всі разом ми і кожен зокрема складаємо моделі Абсолюту.Об`ємно, Валю.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
згодна... так само всі разом ми -- поети -- складаємо, можливо, модель Генія..дякую, пане Вітер(ець)...
alla.megel, 26.04.2012 - 16:53
Від початку першої строфи серце завмерло, і вибухнуло на "поетичний теплий перегній". Це - класика, пані Валю. Хоч, з огляду на тему вірша, Ви, мабуть, посміхаєтесь моїм дифірамбам 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба моя і кохана пані Аллочко megel! дуже чесно зізнаюся Вам, що довго сиділа і роздумувала над рубрикою до цього вірша: Філософську лірику обрати, чи Жартівливий вірш... обрала все-таки філософську... сьогодні у мене настрій такий -- гарний настрій... але темою цього вірша, а саме головне, словами Вашими, я зовсім не легковажу... це вірш серйозний... так же воно і є -- всі наші досвіди, знахідки, почуття, передчуття -- удачі і невдачі, болі і радості, слова і о`брази -- це духовна енергія... а вона не може зникати з закриттям сторінки чи навіть сайту, зі зникненням (якими не були б причини...) поета... отже, все це не даремно робиться, у всього цього є велика, вселенська мета... може, занадто масштабна, з огляду на бажання і амбіції кожного з нас... на теперішній час, скажімо... але -- ми, поети, люди, що в міру кожен своїх здібностей і сили Духу, сили Слова, Хисту -- як краплини окремі, але у якійсь спільній (хоч ми її і не усвідомлюємо) сфері... коли таких крапель набереться потрібна кількість -- станемо ОКЕАНОМ... тобто, Генієм... хоча, кожному з нас воно може і... тут і зараз, хотілось би... та з огляду інтересів Вічності -- у трудах наших -- є смисл... великий смисл... я так думаю...дякую Вам за щирість і за дифірамби! це орієнтир і одночасно бальзам на душу... з безмежною симпатією до Вас -- В.С.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тільки моя? врешті, хіба цього мало? дякую Вам, приємний пане Ромоданцю!
|
|
|
||||||||||||||||||||||
