Я так люблю тебе аби ти тільки знала
Шукаю погляд твій у сні і наяву
Моя душа іще так не страждала
Тобою дихаю, палаю і живу.
Як сонця промені торкаєшся до мене
Твій дотик, підіймає до небес
Я стільки падав й знову підіймався
Ну а тепер, Воістину Воскрес!
Не буду жити як було раніше
Не буду плакати над грішними людьми
У кожного своя широка нива
Й самому треба пішки там іти.
Життя таке живе і неповторне
І хочеться плекати мить палку
за те, що нас звела з тобою поряд
У цьому неповторному танку.
І ти живеш уся така прекрасна
даєш надію на нове життя
В якому будем разом ми щасливі
Й небуде цьому краю і кінця...
