До мене іноді навідуються такі дні, присутність яких навіває мені думки, що життя часто проходить повз мене. Воно оминає мене, даруючи кращі речі.
Ще з дитинства я втямила, що діяльність – не моє. Я глядач від природи. З одного боку, століття залізного віку окидає мене зневажливим поглядом, приглушує голос мого честолюбства, з другого ж боку я відчуваю себе вільнішою. Я вільна в безпристрасності до сотень речей. За це я отримую певний ступінь очищення.
Тож приготуйтесь, любі читачі, до вистави моїх поодиноких думок, що скажуть вам заяложені істини, які варто нагадувати щодня.
Дія І
(Любов)
Я загубилась серед кількості, втративши якість. Сотні чоловіків їли мою плоть, забираючи шматки душі. Тому гляньте, наскільки я спустошена. Всі брали мене. Ніхто ж не дарував мені мене ж оновлену. В цьому суть Любові. Вона оновлює нас, довершує, роблячи з нас витвір її сил, вона робить з простого свято.
Дія ІІ
(Самотність та егоїзм)
Мені 18 років. Я ще не розчарована у житті. Постійно самотня. А чому? Бо юнацький максималізм огортає мене в ореол винятковості, через що я надто люблю себе. Тому сиджу сама і оспівую свою ж самотність, бо нема кого оспівати. Мені 40 років. Я повністю розчарована. Я самотня і вже не люблю себе. Так і не довелось покохати.
Дія ІІІ
(Бог)
Хто ти? Я людина, користувач світових благ. А хто ти, сивочолий чоловіче? Ти Бог? Що ж ти таке? Ти створив Усесвіт, мене. Вибач, але я надто молодий, закоханий в себе, щоб осягнути себе. Я не можу віддати все, щоб дійти до тебе. Вибач. Я не бачу тебе, тому як вірити в неіснуюче? Але в моменти болю я чомусь молюсь до неіснуючого, я чомусь постійно в тебе щось прошу. Парадокс.
Дія IV
(Внутрішня гармонія)
Мене здушує біль власної нікчемності. Мені в собі пусто. Я не задіяний у світовій грі. Але я знаходжу призначення через роки. Тепер я частіше відчуваю щастя, хоч воно і так само нетривке. Я живу для когось і роблю корисні речі. Тепер я –гармонія.
Дія V
(Епілог)
Якщо очистити вуха від пустих балачок, діла від ганебних вчинків ,язик від брехні, а серце від зла, то враз заговорить істина. Як же її почути? Їй завжди передує святість тиші.
