Зелене листя виростало.
Весною дихала земля.
На вулиці, вже тепло стало.
Вінчались зеленню поля.
Давно вже не тріщать морози.
Раптово,білий сніг упав...
І зник,лишились тільки сльози.
Бо сніг, швидесенько розтав.
А я збирав холодні сльози.
Вони струмочками текли.
Коханій ніс червоні рози.
Не знаю, де вони росли?
На серці весело і смішно.
Всі посміхались навкруги.
Бо сніг і рози,як це ніжно...
В один і той же час були.
Це диво лиш тоді буває,
Коли бурлить весною кров.
І кожен з вас хай зараз знає,
Що винні втім-ВЕСНА й ЛЮБОВ...
бо красиво навкруги 
