Ми помремо
в один день,
разом десь на світанку.
Наші тіла
знайдуть люди
після четвертого ранку.
Вони почнуть розкладатись,
пахнути дико-противно.
Хто ж до нас
схоче торкатись??
Ну хіба ж
все це не дивно??
Чому опинились разом?
Ми ж й не були знайомі..
Просто зустрілись раптово,
побіля твого дому.
НЕ говорили ні слова,
просто накинулись сміло.
І як в одне злились,
два незнайомі тіла.
Разом від втоми заснули,
на тому все й закінчилось.
Сонячне світло ранкове,
крізь повіки вже не пробилось.
Нас вже ніщо не розбудить,
життя уже не потривожить.
Більше такого не буде.
Як же прекрасно це, Боже!!
Ми помремо
в один день.
