Всюди гілля
Бачить те насилля...
Сліпо бачить,та все ж
Воно розуміє, що оце все значить,
Але ж воно мовчить, але ж...
І ти не спитаєш, у чому суть теми,
Бо воно не скаже - дарма...
Воно не займає чужої проблеми,
А тільки мовчить, бо в нього вибору нема.
Воно не покаже нам, незрозумілим,
Кривдника злочінця, янгола, людей...
Корені його багато зачепили
І правдивих дум, і спотворених ідей.
Воно сліпо бачить ті смертельні туги,
Воно глухо чує той стогін розривний,
Воно все розуміє
Й не витримує напруги,
Хоч стогін той короткий
І зовсім не гучний.
До осені далеко, а воно вже поникло,
Остання думка в'ється: "Вже в'янути пора!".
Бо ми як таргани ті - нас чавлять, а ми звикли,
Не бачачи, що поряд все мисляче вмира.
