Колиши мене вітром, Напувай мене cтиглим повітрям.
Випиваєш,
Висушуєш аж до дна,
Порожніше пустки,
Луною через пустелі.
Дюни.
Бархани.
Згустки
Свідомості.
Крихти скла.
У горах птахи.
Під ними -
Потоки й селі.
І я залишаюся.
Зістаюсь.
Карбуюся з глибини.
Присутністю.
Долею.
Вчинком.
Дією.
Птахом.
Тягнуться ріки.
Руйнуються вітряки.
А я у тобі -
Тавром,
Міткою,
Знаком.
Колиши мене вітром,
Напувай мене
Стиглим повітрям.
Солодше вина,
Терпкіше солодких
Вуст.
Не моя вина,
Що у грудях
Сталевим вістрям,
Поміж ребрами глибина,
Поміж пальцями чужина,
У свідомості -
Пустка розпуст.
яка краса)
