Статечним стало красне літо,
З плечей здійма липневий жар,
Крайнеба вже ясніше світять
Зірки у плетиві Стожар.
Старенький Псел туманом вкрився,
Ростить рибалкам срібний дар.
В цей райський час і народився
Наш вічно юний Вальдемар.
За вік нелегкий натрудився,
Зберіг пошану від людей.
Та від негоди не схилився,
Шанує друзів і гостей.
Струнка постава офіцера,
Веселий погляд, як в кіно,
І тонкий гумор, наче в «сера»…
Тренує молодь в доміно. У У літню пору рибу вудить,
До всіх водоймів зна шляхи!
А як дідусь наш діток любить!
І діда люблять дітлахи.
…Ну що сказати, Вальдемаре,
У цей святковий літній час?
Нехай обходять тебе хмари,
Світи, як сонечко, для нас!
Щасливим дням не знав щоб ліку,
А серце радістю гуло.
Здоров’я й силу чоловіка!
Та на столі щоб все було.
