я так довго дивися у стелю
чекав коли крізь неї
заговорить небо
але не сталося
воно мовчало
згадавши легенду
про Ікара
змайстрував крила
вибрався
на хмарочос
та полетів
високо в небо
кричав до нього
але воно далі
мовчало
тоді
вище злетів
торкнувся до нього
воно щезло пропало
я стояв на землі
та дивився на літаки
під ногами туман
все що раніше
було це обман
так довго спав
два рази родився
та двічі помирав
аж поки руки на
крила не змінив
поки страх не
подолав
що в мені сидів
але бачу не
дарма
я летів сюди
всюди темрява
в очах пітьма
на руках кров
в серцях монети
ох не дарма...
в моїх очах смолоскип
на мої вустах
вже загоряються слова
що темряву розвіють
Хай буде світло!
