Я тону у бездонній блакиті коханих очей,
У обіймах я тану ванільних її ніжних рук.
Стан тендітний своїми палкими руками беру
І веду у солодкі казки дивовижних ночей.
Наші руки в сплетіннях: ваніль у вогні - ...карамель!
В хвилях локонів кольору кави то спокій, то шал.
Два єства у бажаннях жаги, у злитті двох начал
І в зімкнутих повіках феєрія, мов акварель.
Струменію чуттєво кохання нектаром у ній
І по венах не кров, а немов би гаряче вино...
Вище хмар я лечу.., у безодні лягаю на дно.
Карамельна жага в ейфорії - ...ваніль у вогні.
Струменію чуттєво кохання нектаром у ній І по венах не кров, а немов би гаряче вино... Вище хмар я лечу.., у безодні лягаю на дно. Карамельна жага в ейфорії - ...ваніль у вогні... чарівно..
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже Вам дякую! Мені надзвичайно приємна Ваша увага до моєї творчості. Приїздіть на презентацію збірки. Буду радий!