Дякую, Боже, за те, що живу у цім світі,
Що можу радіти його невимовній красі,
Що чую п'янкий і легкий аромат пізніх квітів,
І можу босоніж ступати в холодній росі.
Що сонце лоскоче промінням своїм білу шкіру,
Що вітер грайливо волосся моє розвіва.
За те, що не втратила щирість, надію і віру,
Й за все, що не можна, нажаль, описати в словах.
За кожен удар, що так палко лунає у грудях,
За подих за кожний, що тонко зі світом єднає,
За все, що хорошого бачу навколо у людях,
За все, що вже знаю, й за те, що колись ще пізнаю.
Хоч вірю: років моїх тут іще буде багато,
Та хочу вже зараз я, Боже, Тебе попросити
Ще раз повернутись сюди, і прожити спочатку,
Й так само життя в кожній миті безмежно любити.
08.10.2013
