Хто кохав,той не зможе забути,того меду солодкого смак.
Хто страждав,той не зможе зробити,комусь боляче ,адже не так?
Хто поет,той не зможе забути,отих рим,що у ньому жили.
Хто людина, той зможе збагнути — один одного варт берегти!
Хто розбитий був до недавна та образами ситий сповна,
Розуміє — забути так важко тих людей ,котрих бачив щодня.
Важко жити у свті неправди, де неправидних тьменная тьма.
І творити,коли кажуть "марно" та плюють,а це твоя душа...
От ти твориш,живеш і не знаєш,що забути.а що зберегти.
Коли мислиш і мовчки шукаєш шлях ,котрим тобі краще іти.
І введуть тебе знову в оману, і поведуть невірним шляхом,
Ти поранишся,загоїш рани,десь поскиглиш і пройде симптом.
Все забути.тобі хтось порадить.а ти твориш із цих почуттів.
мати думку свою не завадить, та тислухаєш,женеш чортів.
І забудеш напевне із часом, і відпустиш від себе хортів,
Кому ти дорога́,той не зрадить! Хто любив ,той утримать зумів!
Дякую,так воно і є.Та кожен вірш це по суті порив душі
Мабуть так
