А ти живеш на цьому світі
Так ніби робиш послугу комусь,
І роки всі, що вже прожиті
Більше не радують чомусь.
Бо жив безглуздо та невміло,
Так ніби в борг собі і людям.
Знову картаєшся за діло,
Й живеш надією на чудо.
Немає бога, лише вдача…,
Та й та минає стороною,
За гріхи колишні здача,
Біда ж бо ходить за бідою.
Не залишаються без сліду,
В душі, а більше на чолі,
Минулих літ безпеки й біди,
І негаразди, що були.
А спокою нема й небуде,
Така невпинна моя доля,
Мабуть ніколи не здобуде,
Того, що зветься просто воля.
