Ми обереги вибираєм,
Натільний хрест – спаси і сохрани.
Себе від кого захищаєм?
Від бога може, чи від сатани?
Чого так треба стерегтись?
Хто може підлості творити?
Хрестися брате, не хрестись,
Із цим прийдеться в світі жити.
Добро це тільки від богів.
А зло то сатани все зерня.
Як в річки двоє берегів,
Де гріх, там буде і прощення.
Бо зависть – підлості натхнення,
Не вперше мабуть, й назавжди,
Оберéгів всі благословення
Не відвернуть від біди.
Як так сталось, невідомо,
Що життя вдихнувши в глини шмат,
Зумів ще й вигнати їх з дому.
Потім прислав Його назад.
На оберегах зображають,
«в основному на хресті»,
Душа і тіло страждати мають.
То як же може Він спасти?
Людей лиш треба стерегтись,
І тут всевишній нідочого.
Лихо заподіяне колись
Не омине більше нікого.
А оберіг хай розум тішить,
І душу ніби обійма.
Якщо в житті зміг нагрішить,
За це й отримуй все сповна.