Зимою сниться мені літо,
Де полем колоситься жито,
Ліси соснові, річка Уж,
А я біжу кудись чимдуж.
Зимою сниться мені літо
І дощ густенький, мов крізь сито.
А я під дощиком купаюсь,
Від щастя весело всміхаюсь.
Зимою сниться мені літо,
А всюди квіти, квіти, квіти…
Цвітуть поля за небокрай –
Це мій земний поліський рай.
Зимою сниться мені літо.
Барвистим шовком землю шито
Із запахом п’янкої м’яти,
Що під вікном садила мати.
Зимою сниться мені літо…
Зненацька сон цей перекрито.
Нічого вже не хоче снитись –
У сни нема чого дивитись.
Дивись на осінь, зиму й весну,
Їм пісеньку співай чудесну,
Бо кожна пора року красна,
Щонаймиліша і прекрасна.
Та літо сниться мені знову,
А я пасу у нім корову.
За нею попасом телятко,
Воно зовсім іще малятко.
До вим’я притулилося,
Та й молочка напилося.
На завтра знову сниться літо…
Цим сном, доволі я вже сита.
Бо те, що снилося, телятко,
Як виявилося, було дівчатко.
Дівчатко з мамою ходило,
Стомившись, на пеньочок сіло,
так сидячи, воно заснуло,
а в сні солодкім… літо було.
І знову пісенька про літо,
І про корову і про жито;
Про квіти аж за небокрай.
Про наш земний чудовий рай.
ID:
472481
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 14.01.2014 14:42:02
© дата внесення змiн: 14.01.2014 14:42:02
автор: Едельвейс137
Вкажіть причину вашої скарги
|